Bolivia Державні облігації

Починаючи з адміністрації президента Моралеса у 2006 році, Болівія впровадила нову економічну, соціальну, громадську та продуктивну модель, у якій державний сектор активно бере участь у стимулюванні економічного зростання шляхом спрямування інвестицій та створення державних підприємств. Незважаючи на глобальну фінансову кризу, яка почалася у 2008 році, країна загалом отримала вигоду від сприятливих економічних умов у період з 2006 по 2012 рік. Економіка та державні фінанси Болівії значно зміцнилися протягом цього періоду внаслідок реального зростання ВВП, збільшення експорту, підвищення видобутку вуглеводнів та заходів фіскальної строгості, таких як зниження зарплат державних службовців, включаючи президента, та підвищення фінансової прозорості шляхом скасування резервних фондів для державних органів.
Реальний ВВП зріс на 5,2% у 2012 році порівняно з 5,2% та 4,1% у 2011 та 2010 роках відповідно, що переважно було результатом збільшення видобутку вуглеводнів та виробництва. Із зростання реального ВВП на 5,2% у 2012 році 4,3% припадало на зростання внутрішнього попиту, а 0,9% — на зростання зовнішнього попиту, порівняно з 4,6% та 0,6% відповідно у 2011 році. Зростання внутрішнього попиту переважно було результатом збільшення споживання домогосподарств та державних і приватних інвестицій.
Станом на 31 грудня 2012 року загальний непогашений державний борг Болівії становив 8 952,5 млн доларів США, що на 3,8% більше порівняно з 8 625,1 млн доларів США станом на 31 грудня 2011 року. Валовий державний борг (внутрішній і зовнішній) значно зменшився за останнє десятиліття, отримавши вигоду від програми ініціативи полегшення багатостороннього боргу (програма “MDRI”) та фіскальних надлишків. Склад портфеля загального державного боргу Болівії також значно змінився з 2000 року. У 2000 році загальний державний борг складався з 20% внутрішнього боргу та 80% зовнішнього боргу. У 2012 році ця пропорція суттєво змінилася: внутрішній борг зріс до 52,2% від загального державного боргу, а зовнішній борг зменшився до 47,8%, що переважно стало результатом політики, впровадженої урядом, різних програм полегшення зовнішнього боргу, надлишкової ліквідності на внутрішньому фінансовому ринку та зростання довіри внутрішнього фінансового ринку до нашого управління фіскальними рахунками.